• Агроінфо
  • Агропомічник
  • Роль позакореневих добрив у мінеральному живленні рослин

Роль позакореневих добрив у мінеральному живленні рослин

Система застосування мінеральних добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур має на меті впровадження оптимального рівня забезпечення рослин на елементи живлення яке вкладається в концепцію 4R: right time, right place, right doze rate and right product – правильний час, місце та доза застосування правильним продуктом. Якщо коротко розшифрувати це на фізіологічну потребу рослин – ідеальна система живлення має на меті утримання рослин у стані «нагодованості» на елементи живлення впродовж всього періоду вегетації. 

З метою забезпечення рослин на макро- і мезоелементи – азот, фосфор, калій, сірку, кальцій та магній найбільш ефективним способом є внесення добрив у ґрунт. Може застосовуватись:

  • основне внесення (осінь під основний обробіток грунту);
  • передпосівне;
  • припосівне добриво;
  • підживлення.

З точки зору ефективності роботи елементів живлення з добрив найбільшу ефективность мають припосівне та передпосівне внесення, зручності внесення – основне, оперативності роботи та швидкості отримання візуального ефекту – позакореневе підживлення.

Яка ж роль позакореневих підживлень в житті рослини на фоні мінерального живлення з ґрунту?

Як у ґрунтовому мінеральному живленні рослин основну функцію виконує корінь, так і у позакореневому живленні рослина використовує спеціалізовані органи – продихи. Вони зазвичай використовуються для поглинання вуглекислого газу та виділення парів води. В умовах нанесення на поверхню листової поверхні слабких розчинів солей певна кількість розчину елементів живлення потрапляє у рослину та використовується у метаболізмі рослин. Вимогою для проникнення у рослину розчину солей є зменшення поверхневого натягу рідини менше 30 мН/м. Також окрім продихів рослини можуть поглинати деякі речовини через кутикулу та спрямовувати їх до метаболічно активних відділів у клітині. Процеси росту і розвитку рослин цілком та повністю управляються специфічними низькомолекулярними органічними речовинами, які володіють регуляційними функціями – фітогормонами.

Активність кожного фітогормону напряму залежить від температурного режиму, вологозабезпечення рослин та наявності певних елементів живлення у визначенні періоди життя рослин.

  • Так, на етапі проростання насінини у тканинах рослини збільшуються вміст фітогормону цитокініну, який відповідає за гідроліз запасу поживних речовин у ендоспермі з твердого у розчинений стан. Обов’язковою умовою в даний період є наявність у ґрунтовому розчині азоту, фосфору, калію, магнію, кальцію, цинку, марганцю;
  • В подальшому розвитку рослин, у період активного формування вегетативної поверхні, в тканинах рослин збільшується вміст ауксину, який забезпечує ріст рослини за рахунок розтягування клітин. Обов’язковою умовою для оптимального проходження даного процесу є оптимальне забезпечення рослин на нітратну форму азоту, кальцій, мідь, магній, бор, марганець та цинк;
  • У період переходу рослини від стадії вегетативного росту до генеративного, тобто початку формування товарної частини врожаю: (насіння-зерно) – в тканинах рослин збільшується вміст фітогормону гібереліну. З точки зору мінерального живлення рослина має бути забезпечена на достатню кількість кальцію, бору та магнію;
  • У період дозрівання товарної частини врожаю рослина активно споживає бор, мідь, фосфор, калій, молібден та магній.

За оптимального рівня застосування мінеральних добрив в основне, передпосівне або припосівне внесення та підбору оптимальних формул для внесення за сприяння достатньої кількості вологи впродовж вегетації рослини будуть забезпечені на всі елементи живлення для формування врожаю.
Що робити агроному якщо поглинання елементів живлення з ґрунту та внесених добрив обмежене? Обмежуючими факторами можуть бути висока температура в ґрунті, нестача ґрунтової вологи як буде обмежувати розчинність добрив та їх транспорт до кореневої системи та відповідно забезпечення оптимального рівня проходження процесу фотосинтезу.

Єдиним доступним рішенням для збільшення концентрації елементів живлення в тканинах рослин є внесення позакореневих добрив. В цілому позакореневе підживлення ніколи не зможе замінити живлення рослин через кореневу систему, але за умов обмеженого доступу елементів живлення з ґрунту позакореневе живлення є єдиним шляхом збереження динаміки ростових процесів і роботи фітогормональних систем. У середньому позакореневе внесення водорозчинних добрив дає можливість забезпечити ефект стимулювання процесів живлення на 3-5 діб. Але навіть такого короткого періоду достатньо для підтримання ростових процесів та збереження динаміки формування врожаю.

Як визначити що рослина дійсно потребує застосування позакореневих добрив?

Для цього проводиться агрохімічний аналіз зразків рослин методом «мокрого» озолення. Після проведення аналізу отримуємо дані про вміст елементів живлення у перерахунку на суху речовину. Далі використовуємо довідкову інформацію про оптимальні рівні-параметри вмісту елементів живлення у тканинах рослин.

  • Так при проходженні фази весняного кущіння у озимої пшениці оптимальним рівнем-параметром вмісту елементу живлення у тканинах рослин (листі) по азоту складає 5,0-5,4% у перерахунку на суху речовину. При вмісті менше зазначеного доцільним є позакореневе внесення продукту Премиант Дельта Са.
  • При вмісті у тканинах рослин у дану фазу цинку та фосфору у тканинах рослин менше 30 мг/кг та 0,4-0,55 % сухої речовини відповідно доцільним є застосування рідкого водорозчинного добрива Розалік (Zn, P, N, S).

Для кожної культури по кожному елементу живлення є свої рівні параметри вмісту елементу живлення. Звернувшись до компанії Ерідон Ви можете замовити послугу визначення забезпечення на елементи живлення рослин та підбору такої системи позакореневого живлення рослин, які будуть максимально ефективно працювати в Ваших умовах, на Ваших рослинах, на Ваших полях.

Запрошуємо до співпраці!