Eridon Logo

Співпраця, яка гарантує успіх

Критерії вибору сорту озимої пшениці

При підборі сорту озимої пшениці необхідно враховувати конкретні ґрунтово-кліматичні умови господарства, попередників, передпопередників, рівень господарювання, строки сівби, особливості та характеристики сортів. Звичайно, на врожайність озимої пшениці найбільший вплив мають погодні умови. Але впливати на погоду агрономи не можуть, а от формувати майбутній врожай навіть за умов несприятливої погоди – це їхній прямий обов’язок. 

Вплив вибраного сорту на результат майбутнього врожаю оцінюється, за різними даними, від 20-30% до 50%, що є досить вагомим. Сорти відрізняються один від одного реакцією на окремі фактори технології вирощування, потенціалом врожайності, стійкістю до несприятливих факторів вирощування, строками дозрівання та іншими характеристиками. Перш за все при виборі сорту слід враховувати найбільш суттєві елементи продуктивності, які є вирішальними для конкретної місцевості. Щоб мати гарантований та стабільний врожай необхідно висівати сорти, які пройшли всебічну оцінку в умовах конкретного регіону та агротехніки. 

За генетичним потенціалом (рівнем врожайності) та вимогами до умов вирощування (пристосованості до ґрунтово-кліматичних умов і технологій вирощування) сорти озимої пшениці розподіляються на наступні групи:

  • Інтенсивні – мають дуже високий потенціал врожайності, потребують високих агрофонів (попередники, ґрунти, живлення, захист), на яких здатні розкрити свій потенціал в повній мірі;
  • Проміжні (універсальні) – більш стійкі до несприятливих умов вирощування, мають кращі адаптивні властивості, можуть забезпечувати високий врожай за несприятливих умов. Ці сорти також добре реагують на високі агрофони. 
  • Пластичні (адаптивні) – мають високу агроекологічну пластичність, високу адаптивність, добру регенераційну здатність навесні. Побідні сорти, у екстремальних умовах перевищать інтенсивні та проміжні сорти за врожайністю. 

Крім того, в кожному господарстві варто вирощувати сорти різної групи стиглості. При використанні сортів різних за строками дозрівання, кожен із них збирають у різні строки (в міру дозрівання), краще і ефективніше використовується збиральна техніка, зменшуються втрати врожаю. Ранньостиглі сорти, як правило, встигають сформувати врожай до настання суховіїв та посухи. Хоча в окремі роки, з посушливою весною, ранньостиглі сорти можуть постраждати більше, а опади, які випадуть пізніше, посприяють підвищенню врожайності середньо- та пізньостиглих сортів. Саме тому, в господарствах доцільно висівати 3-4 сорти різних груп стиглості. 

Сорти озимої пшениці необхідно підбирати не тільки за величиною врожайності, а й за якістю зерна. Залежно від показників якості зерна (ДСТУ 3768-2010) м’яку пшеницю поділяють на шість класів:

  • класи 1-3 – група А;
  • класи 4-5 – група Б;
  • клас 6 

М’яку пшеницю групи А використовують для продовольчих (переважно в борошномельній та хлібопекарській галузях) потреб та експорту. Пшеницю групи Б і 6-го класу використовують у продовольчих та непродовольчих потребах та для експорту.

Крім вищеперерахованих критеріїв при виборі сорту озимої пшениці необхідно враховувати:

  • якість насіння;
  • стійкість до вилягання, посухи або надмірного зволоження;
  • стійкість до осипання та проростання в колосі;
  • остистість колосу;
  • оптимальні строки сівби;
  • вибагливість до ґрунтів та обробітку ґрунту;
  • рекомендовану густоту стояння;
  • стійкість до хвороб.

Отже, для конкретних технологій і умов вирощування необхідно підбирати конкретні сорти, які найбільше пристосовані саме для таких умов. Спадковий рівень інтенсивності сорту і відповідність технологій вирощування – основна умова ефективного використання генетичного потенціалу сорту.


Заступник керівника відділу технологічної підтримки «ЕРІДОН»
Грищенко Віталій |
(050)-419-94-83