Технологічні аспекти удобрення кукурудзи у залежності від рівня інтенсивності гібриду

Кукурудза є однією з найбільш важливих культур у аграрному виробництві України. Валове виробництво кукурудзи у 2019 році становило 35,9 млн. т., а її експорт 30,5 млн. т, що робить цю культуру лідером з об'ємів експорту.

Одним з найважливіших елементів технології вирощування кукурудзи є забезпечення рослин достатньою кількістю елементів живлення. На першому місці по важливості виступає азот та його доступність для рослин впродовж періоду вегетації.

• До основних статей втрат азоту в процесі росту рослин відносяться:

1. Газоподібні втрати азоту, переважно у вигляді аміаку з аміачних та амідних форм добрив.
2. Денітрифікація – перетворення нітрат-іону NO_3- у форму NO₂, NO та вивільнення у атмосферу (відбувається переважно в умовах періодичного підтоплення полів).
3. Вимивання по профілю ґрунту у вигляді нітрат-іону NO_3- - причиною є переважання у гранулометричному складі ґрунту фізичного піску та випадання рясних опадів.

При весняному внесенні таких розповсюджених азотних добрив як зкраплений аміак або карбамід пік переходу амонійної та амідної форм азоту у нітратну, залежно від добрива, відбувається в середньому через 30-40 діб при середній температурі ґрунту 10-15ºС.

Кукурудза споживає близько 70% кількості азоту з ґрунту та внесених добрив до фази викидання волоті. Основні статті витрат стосуються використання даного елементу на синтез амінних сполук на формування стебла, листків та репродуктивних органів (волоті та качану). Решта 30% важлива для формування та наливу зерна в подальші фази вегетації. Зазвичай до періоду викидання волоті вміст у ґрунті нітратного азоту зменшується з середнього показника 60-100 мг/кг ґрунту нітратного азоту до 10-15 мг/кг ґрунту. Взявши до уваги пропорції у споживанні азоту по періодам вегетації (до викидання волоті та після) логічним є висновок, що одноразово внесеного азоту під посів кукурудзи для отримання врожаю вище середнього (>8-10 т/га) без додаткових технологічних операцій, буде недостатньо.

Яка роль азотного живлення у залежнсті від інтенсивності гібриду і як ми можемо вплинути на отримання додаткового врожаю даної культури та зменшити втрати азоту у атмосферу та підґрунтові води?

Слід пам’ятати про роль обмежуючого фактору вологи у ґрунті у транспірації культури та процесі формування сухої речовини, яка складає як товарну (зерно у качані), так і нетоварну частину врожаю (стрижні качанів, пожнивні рештки: стебла, листки, коренева система). Крім того, ґрунтова волога є універсальним провідником всіх елементів живлення до кореневої системи рослин. Без вологи поживні елементи у ґрунті залишаються заблокованими від споживання рослинами незважаючи на близкість до коріння. В умовах систематичного з’єднання верхньої та нижньої вологи на ґрунтах легкого гранулометричного складу відбувається зворотній процес – промивання елементів живлення у нижні шарі ґрунту та у підґрунтові води. Як при першому сценарії зволоження так і при другому рослина лишається без необхідного рівня азотного живлення, що негативно впливає на кінцевий результат - врожай.

Слід зауважити, що найвищий ефект від заходів оптимізації мінерального живлення може бути отриманий виключно на гібридах інтенсивного направлення

За умов достатнього зволоження більший потенціал по врожайності мають інтенсивні гібриди до яких відноситься гібрид Вархол та РЖТ Леккстур. Найкращим способом визначення потреби інтенсивного гібриду у мінеральному живленні, побудови графіку споживання та ефективної системи живлення є систематичний моніторинг основних показників родючості ґрунту (ємність катіонного обміну, сума увібраних основ та їх структура, рН, вміст макро-, мезо- та мікроелементів) та аналіз листової поверхні у критичні періоди мінерального живлення або через 7-10 денні часові проміжки. Дана система моніторингу забезпечення на елементи живлення рослин дозволяє розробити близьку до ідеальної систему застосування добрив для конкретного гібриду в певних умовах ґрунту, зволоження та погоди, .

Повертаючись до питання підвищення ефективності азотних добрив на гібридах інтенсивного типу – існують 2 основних способи збільшення ефективності використання азоту:

1. Дробне внесення азотних добрив в гранульованій та рідкій формі шляхом комбінації передпосівного та прикореневого підживлення після появи сходів культури.
2. Додавання у друге прикореневе підживлення рідкими азотними добривами інгібіторів амоніфікації та нітрифікації. До найбільш доступних та простих рішень по пролонгування дії азотних добрив відноситься рідкий продукт Тіосульфат амонію.

Варто відзначити важливість визначення потенційно можливої врожайності кукурудзи зважаючи на показники середньорічної кількості опадів впродовж вегетаційного періоду культури, що дасть об’єктивне розуміння економічно допустимого рівня витрат на вирощування. Саме тому для гібридів кукурудзи інтенсивного типу з високою плановою врожайністю є мінімум дворазове внесення азотних добрив. Об’єктивною методикою для проведення другого внесення азотних добрив є застосування культиваторів підживлювачів або внесення через системи Y-drop 360. Другий спосіб післясходового внесення (за наявності відповідної висококліренсної техніки) дозволяє ближче по періоду вегетації культури наблизитись до максимальної ефективності азоту на формування зерна.

За умови вирощування гібридів екстенсивного напряму азотні добрива у переважній більшості випадків вносяться одноразово - перед посівом.

Питання фосфорних добрив при вирощуванні кукурудзи, особливо при стартовому внесенні мікрогранульованих або рідких фосфор вмісних добрив в переважній кількості випадків є ефективним способом нівелювання можливого фосфорного дефіциту та отримання більш якісної динаміки росту у період від 4 до 7 листка культури. Переважну кількість фосфору (~60-65% від загальної потреби) рослини кукурудзи так само споживають до фази викидання волоті. При цьому, глибина активної «роботи» кореневої системи по поглинанню даного елементу сягає від 5 до 70 см. Відповідно, швидкорозчинне фосфорне добриво дає переваги над гранульованими виключно на стартовому рості при переході від гетеротрофного до автотрофного живлення. При наступних етапах розвитку визначальним є доступність пролонгованого фосфору та знаходження його у вологому кореневмісному шарі ґрунту. Одним з ефективних комплексних фосфорвмісних продуктів є добрива Росаферт NPK. Максимально ефективним способом внесення даних добрив при посіві кукурудзи є їх закладка на 6-10 см нижче насіннєвого ложа у вологий шар ґрунту. При вирощуванні всіх без виключення гібридів за ступенем інтенсивності даний агроприйом дає можливість збільшити середню врожайність з гектару від 0,3 до 0,8 т/га. У будь-якому разі при вирощуванні інтенсивних гібридів віддача від застосування добрив Росаферт NPK у вигляді прибавки врожаю – збільшується, порівняно з гібридами екстенсивного напряму.

Калій у житті рослин кукурудзи є основним регулюючим та транспортуючим елементом. Його функції у рослині міцно пов’язані з рухом вологи, транспортуванням та перерозподілом запасних речовин, роботі ферментативних та гормональних систем та посилення стійкості рослин до несприятливих факторів навколишнього середовища таких як ґрунтова посуха. Оптимальна бажана глибина знаходження калію у іонній формі у посівах кукурудзи становить від 30 до 60 см. Саме з цього шару ґрунту рослини кукурудзи споживають найбільшу кількість калію у період від появи волоті до періоду воскової стиглості. Найкращим способом забезпечення рослин кукурудзи на оптимальне калійне живлення незалежно від рівня інтенсивності гібриду є внесення під осінній обробіток ґрунту або відразу після збирання попередника хлористого калію у нормі від 100 до 150 кг/га. Ця рекомендація стосується богарних умов.

При вирощуванні кукурудзи на зрошенні цілком допустимим є внесення повної норми калійного добрива під передпосівний обробіток ґрунту навесні. Визначальним фактором у визначенні доцільності внесення калійних добрив на запланований врожай є проведення агрохімічного обстеження ґрунту.

Останнім найважливішим елементом живлення для формування врожаю кукурудзи є цинк (Zn). Як і у випадку з іншими елементами живлення основою для прийняття рішення по застосуванню цинквмісних добрив є проведення агрохімічного обстеження ґрунту. Єдиною відмінністю є обов’язкове визначення динаміки забезпечення рослин кукурудзи цим елементом шляхом проведення систематичного аналізу рослин відібраних у фазах 5-7 листка та 8-10 листка. При виявленні даної потреби найбільш ефективним способом внесення цинк вмісних добрив є обробка насіння або позакореневе підживлення рослин у фазі 5-7 листка у формі хелатів цинку (Розалік Zn, P, N, S). Якщо аналіз рослинного матеріалу при попередніх аналізах рослин на конкретному полі у фазу 8-10 листка виявляв дефіцит цинку – ефективним є також позакореневе внесення у дану фазу концентрованих цинк вмісних форм добрив (Розалік Zn).

Бажаємо у Новому 2021 році високих врожаїв, обґрунтованих та правильних рішень у полі та високих прибутків з кожної гектара посівної площі!

---

Менеджер з розвитку продуктів для мінерального живлення рослин
СУВОРОВ Микита Олексійович | (050)-410-16-14